Патогенез раку.
Пухлини можуть бути доброякісними і злоякісними. Перші складаються в основному з однотипних клітин, що не відрізняються істотно по морфології від нормальних клітин, з невеликою потенцією до зростання, без здатності до інвазії і метастазування. Багато доброякісних пухлини зберігають ці риси на протязі всього життя людини, рідко перероджуючись до відповідних злоякісних пухлини. Разом з тим доброякісні пухлини можуть бути етапом розвитку раку і саркоми. Лікар, що знає клінічні закономірності, особливості розвитку симптоматології доброякісних і злоякісних пухлин різної локалізації, використовує найбільш раціональні методи діагностики і лікування цих захворювань. Підкреслимо, що діагноз пухлина доброякісна або злоякісна – повинен бути негайним і чітким. У патогенезі деяких пухлин важливе визначальне значення мають генетичні чинники. У людини пухлина може бути як єдиним проявом дефекту геному, так і частиною різних порушень в геномі, що призводять до множинних вад розвитку й пухлин. Лікар повинен вести особливе спостереження за членами таких сімей, обговорювати з ними їх професійну діяльність (необхідно виключити контакт з потенційними канцерогенами) і вибрати систему медичного контролю (раннє виявлення пухлини)
Бесіда лікаря з хворим.
Лікар звертає увагу на зміну клінічних симптомів при хронічних захворюваннях, задає деякі специфічні питання. Огляд лікаря може бути і попереджувальним – для активного виявлення симптомів і обстеження. Значну допомогу надає в деяких випадках регулярне самообстеження людей (пальпація молочної залози, огляд пігментних невусів і т. Д.). Бесіда і огляд лікаря вносять початкову інформацію в формулювання діагнозу. Цитологічний метод. Діагноз злоякісної пухлини завжди повинен бути встановлений з використанням цитологічного і / або гістологічного дослідження. Цитологічному дослідженню підлягають матеріали, отримані при пункції пухлини, відбитки, змиви та ін. Після пункції цитологічні препарати негайно фіксують і потім використовують необхідні забарвлення. Важлива роль цитологічного аналізу при раку молочної залози (передопераційна пункція пухлини), раку легені (мокрота, матеріали бронхоскопії, трансторакальной пункції), ранніх стадіях раку шлунка, стравоходу, порожнини рота, піхви та інших пухлин. Роль цитологічного дослідження для ранньої діагностики очевидна при раку шийки матки. Якщо кожній жінці регулярно проводити цитологічне дослідження мазків, рак шийки матки може бути діагностований в початковій стадії і вилікуваний у 100% хворих. Гістологічний метод дає найбільш повне уявлення про захворювання. Матеріал для дослідження отримують при біопсії і після видалення пухлини. Встановлюють морфологічний тип і варіант пухлини, ступінь інвазії, рівень диференціювання, супутні тканинні реакції і т. Д.
Лікування злоякісних пухлин.
При лікуванні хворих із злоякісними пухлинами виникають різноманітні проблеми, вирішення яких вимагає участі не тільки онкологів, а й кваліфікованих лікарів інших спеціальностей, які повинні чітко уявляти собі особливості основних лікувальних методів, що застосовуються в онкології, і можливості подальшої реабілітації хворих. Основні методи лікування: хірургічне втручання, променева терапія, хіміотерапія, біотерапія.
Хіміотерапія в даний час стає найважливішим методом лікування при злоякісних пухлинах. Хіміотерапію призначають для зменшення маси пухлини при неоперабельний пухлини, після операції для попередження розвитку метастазів (ад’ювантна хіміотерапія) або при наявності метастазів. Останнім часом застосовують також хіміотерапію при операбельних пухлинах з подальшим продовженням лікування (при обліку чутливості) після операції (неоад’ювантна хіміотерапія). При деяких захворюваннях сучасна хіміотерапія, будучи основним компонентом лікування, забезпечує лікування значної кількості хворих.
