Щоб говорити про ефективність хіміотерапії «при раку», треба уточнити, що поняття «онкологія» включає в себе безліч різних захворювань.

Є нейробластома у дітей або хоріонкарцінома матки. Їх можна повністю вилікувати саме за допомогою хіміотерапії. (Лікування означає, що у людини немає рецидивів протягом 5 років).

Є пухлини, високочутливі до хіміотерапії – саркома Юінга, рак передміхурової залози, рак сечового міхура. За допомогою хіміотерапії вони піддаються контролю – можливо лікування, як мінімум, можна досягти тривалої ремісії.

Є проміжна група – рак шлунка, рак нирки, остеогенна саркома, при яких зменшення пухлини від хіміотерапії відбувається в 75-50% випадків.

А є рак печінки, підшлункової залози. Ці пухлини мало чуттєві  до лікарської терапії, але до них зараз застосовують інші методи лікування – оперують або опромінюють. І ще є рак крові – поняття, яким пацієнти називають гострі лейкози і лімфоми. Вони взагалі розвиваються за іншими законами.

НАВІТЬ ПРИ ЗАПУЩЕНІЙ СТАДІЇ РАКУ З МЕТАСТАЗАМИ, ПРОГНОЗ ДУЖЕ СИЛЬНО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ЯКИЙ КОНКРЕТНО ПІДТИП ПУХЛИНИ!

Наприклад, гормоночутливий підтип раку молочної залози навіть з метастазами контролю піддається дуже добре.

Тому робити якісь висновки про «хіміотерапії при раку в цілому» – некоректно.

Останнім часом підхід до лікування онкологічних пацієнтів все більше індивідуалізується. Зовсім давно говорили: «У вас рак – який жах!», – потім: «У вас рак певного органу – це погано». А зараз лікар уважно подивиться на «паспорт» пухлини з гистохімичних та іммунногенетичних  маркерів і характеристики пухлини, яку пацієнту видалили під час гістологічного дослідження (таке вивчення пухлини тепер входить до стандартів обстеження) і в залежності від цього вибирається  тактика лікування.

Хіміотерапія – це лікування. І, як у будь-якого лікування, у неї бувають побічні ефекти. Вони бувають від будь-яких ліків, вони бувають і після хірургічних операцій.